Діти та підлітки мають такі ж почуття, що й дорослі, але їм може бракувати здатності розуміти та інтерпретувати їх. Тому дорослим важливо бути готовими до розмови, про що саме говорити і як.

Почуття дітей у кризових ситуаціях

Смерть або розлучення в сім'ї можуть викликати у дитини почуття тривоги і смутку. В той самий час на дитину впливають також події, які відбуваються у світі, наприклад воєнні події в Україні, кліматична криза чи інші кризи та катастрофи. Зазвичай, діти можуть мати доступ до інформації про те, що відбувається у світі через соціальні мережі.

Діти можуть відчувати: гнів, радість, страх, глибокий смуток і величезну втрату — так само, як і дорослі. Однак думки дітей про події та їх наслідки відрізняються від того, як думають дорослі. Як наслідок, дорослі іноді не помічають страждання дітей, оскільки діти реагують на них по-іншому. 

Незалежно від віку дитини, важливо, щоб ви були присутнім та доступним дорослим. Докладіть особливих зусиль, щоб допомогти дитині відчути себе в безпеці та зрозуміти, що сталося. Важливо адаптувати інформацію до віку дитини і проявляти увагу до ознак поганого самопочуття, таких як біль у животі, головний біль або зміни в поведінці, які є природньою реакцією дітей на ненормальні події. Продовжуйте заспокоювати, підбадьорювати і проявляти терпіння, якщо протягом певного періоду дитина відчуває більшу потребу бути поруч з вами або шукає безпеки в інший спосіб.

Вісім порад про те, як говорити з дітьми про важкі події

Наші психологи діляться корисними порадами про те, як говорити з дітьми про важкі події.

1. Спитайте дитину, чи є у неї запитання? Дайте дитині поділитися своїми думками і занепокоєннями. Уважно слухайте і будьте відкритими до діалогу. 
2. Намагайтеся відповідати на запитання дітей якомога простіше. Уникайте зайвих деталей. Якщо у вас немає відповіді, так і скажіть.
3. Якщо десь сталася криза або катастрофа, розкажіть про те, що робиться для допомоги постраждалим. 
4. Не показуйте своє занепокоєння. Почуття легко передаються. Дитина може зчитати вашу стурбованість і перейняти її. 
5. Говоріть чесно! Слідкуйте за тим, щоб ваші слова відповідали дійсності, але не лякайте дитину.
6. Думайте про те, як ви розмовляєте з дитиною. Уникайте жорстких виразів. 
7. Зберігайте спокій і приділіть розмові достатньо часу.
8. Займайтесь з дитиною тим, що відволікає її від страшних речей. Не треба постійно тримати телевізор або інші екрани увімкненими.

Звертайте увагу на потреби маленьких дітей

Маленькі діти мають такі ж почуття, що й дорослі, але не завжди можуть чітко висловити свої потреби. Їм важливо, щоб дорослі звертали на них увагу і намагались зрозуміти. У кризових та стресових ситуаціях фізичний контакт між дитиною та батьками часто зменшується саме тоді, коли він найбільш необхідний. 

Крім того, наймолодші діти легко піддаються впливу реакцій людей, які їх оточують. У дітей раннього віку часто проявляються наступні реакції на кризові ситуації: вони частіше плачуть, більше хочуть бути поруч з дорослими, важче переносять розлуку з батьками, мають проблеми зі сном або втрату апетиту.

Порада:

• Близькість і турбота особливо важливі.
• Намагайтеся проводити час у місці, де дитина відчуває себе в особливій безпеці.
• Поговоріть спокійно про те, що сталося.
• Дозвольте іншим дорослим взяти на себе частину турботи про дитину, якщо найближчі до неї люди перевантажені.

Як говорити з дітьми дошкільного віку

Діти дошкільного віку часто потребують допомоги дорослих, щоб висловити свої думки та запитання словами. Розповсюджене так зване «магічне мислення», коли діти сприймають світ з власної точки зору і виходять з того, що вони самі можуть впливати на події. Іншими словами, дитина може вважати, що трагічна подія сталася саме через неї, і тому відчувати провину.

Реакцією дошкільнят часто є поведінка, яка була притаманна їм у ще молодшому віці: їм важко розлучитися з близькими, вони бояться бути покинутими, поводяться вперто, а також відчувають біль у животі і почуття провини.

Порада:

• Приділяйте дитині більше часу та будьте поруч. Запевніть дитину, що з часом ситуація зміниться і наблизиться до норми.
• Говоріть чітко. Уникайте таких термінів, як «пішов» або «заснув», коли хтось помер. Дитина може вважати, що така інформація не є остаточною.
• Уникайте неприємних або тривожних деталей, але стежте за тим, щоб ваші слова відповідали дійсності.
• Підтвердіть почуття дитини і запевніть її, що вона не самотня.
• Дитині може бути корисно поговорити з дорослим поза сім'єю, якому вона довіряє.
• Фізичний контакт дуже важливий.