Вимушене полишення  рідної країни та життя в примусовому вигнанні в іншій країні може бути надзвичайно стресовою життєвою подією, яка матиме тривалий вплив на більшість людей як емоційно, так і фізично. Можливо, ви пережили такі складні умови у своїй рідній країні, що не бачили іншого виходу, як залишити все позаду. Можливо, ви були розлучені з сім'єю та друзями. Переїзд у безпечне місце також міг бути пов'язаний із травматичними подіями та невизначеністю.  

З цим досвідом у своєму багажі ви приїхали до нової країни, де намагаєтесь побудувати нове життя та постаєте перед новими викликами. І це тоді, коли вам треба спробувати вилікуватися. У цій статті ми пояснимо, чому природно відчувати розгубленість, стрес і фізичне та психічне виснаження. 

Нові виклики в новій країні 

Кожен, хто пережив війну, збройний конфлікт, порушення прав людини чи переслідування, несе з собою унікальні історії та досвід.  Реакція на ці важкі події, варіюється від людини до людини, але, зазвичай. це впливає на психічне благополуччя та фізичне здоров'я. Крім іншого, в результаті цього виду важкої травми може виникнути посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). 

Ці важкі переживання будуть з вами, де б ви не знаходилися. Необхідність мати справу зі стресовими та обтяжливими переживаннями в абсолютно новій країні може призвести до додаткового стресу в і без того вразливій ситуації. Ви не знаєте країни, ви не знаєте мови, ви не знаєте, як влаштоване суспільство, і ви втратили свою соціальну мережу. Зазвичай вам здається, що ситуація, в яку ви потрапили, дуже складна або навіть загрозлива, і що ваша власна здатність впливати на ситуацію або керувати нею невелика. Це часто призводить до стресу, занепокоєння та страждань. Цей стрес, який називають постміграційним стресом, впливає на здатність відновлюватися після травм, яких людина зазнала і наслідки яких несе у собі. 

 

У цій ситуації люди часто відчувають 

1. страх через небезпеку, на яку вони наражалися, 
2. безпорадність перед тим, що вони не можуть контролювати і впливати на своє життя, 
3. гнів через те, що довелося покинути рідну країну, або через ситуацію в новій країні, 
4. горе через втрату своєї Батьківщини, своєї соціальної мережі, своєї ідентичності, 
5. почуття провини на тих, хто залишився позаду, 
6. розчарування через зруйновані мрії на майбутнє або через невдачі в новій країні,
7. самотність і відчуження в чужій країні. 

Безпека в новій країні може створити відчуття спокою та полегшення, але це відчуття може бути тимчасовим. Перехід до нової культури часто означає, що стає важче справлятися з побутом.  

Може бути  складно як в практичних аспектах життя, так і в емоційних через:   

1. відсутність роботи, фінансових і матеріальних ресурсів,
2. відсутність  постійного житла, яке можна назвати своєю домівкою,
3. відчуття  суму за своєю мовою та ідентичністю,
4. втрати свого  статусу,
5. хвилювання  з приводу ситуації в рідній країні,
6. відчуття  занепокоєння за близьких людей, яких  залишили або через розлуку з сім'єю та друзями,
7. проходження  через довгий і випробовувальний для терпіння процес надання притулку або через наявність  лише тимчасового дозволу на проживання,  зтикатися із невизначеним майбутнім у країні, де ви можете не відчувати себе бажаним.  

Часто люди не впізнають себе і свій спосіб існування, коли вони опиняються в новому соціальному середовищі. У новій країні багато що відрізняється і доводиться вчитися орієнтуватися в абсолютно нових ситуаціях. У той же час може бути складно спілкуватися, ділитися своїм досвідом і засвоювати всю необхідну інформацію, коли ви не розмовляєте однією мовою. Діти часто здатні швидше вивчити мову і таким чином інтегруватися в суспільство, тоді як для батьків це може зайняти більше часу. Це може створити відчуття безпорадності та відчуження.  

Міграція в нову культуру також означає приналежність до меншості в новому суспільстві. Те, що ви іммігрант, може вплинути на те, як ви сприймаєте свій статус та ідентичність. Легко відчути, що вас не включають і не впускають у нове суспільство або, навіть, дискримінують і переслідують.  

Все це – приклади факторів, які сильно впливають на фізичне і психічне благополуччя. Життя в непередбачуваній ситуації з обмеженими ресурсами та обмеженою можливістю впливати на своє майбутнє посилює відчуття стресу, занепокоєння, розчарування, гніву та зречення. Досвід дискримінації, незахищеності та відчуження також може пробудити спогади про минулі травматичні події та погіршити психічне здоров'я.  

Відео |Будувати нове життя у Швеції - історія Поліни

Поліна Лисенко,  рятуючись від війни в Україні, прибула до Швеції у 2014 році

Довготривалі зміни можуть спричинити стрес 

Безліч стресових подій і низький ступінь контролю в умовах невпевненого існування можуть з часом створити дисбаланс в організмі. Це може призвести до додаткових складних подій та ситуацій.  

Загальними ознаками надмірного стресу є:  

1. біль у тілі, 
2. проблеми з концентрацією уваги та  пам'яттю, 
3. перепади настрою, депресія, пригніченість і тривожність.  

 
Часто люди відчувають стрес, коли вони приїздять до нової країни. Те, як ви адаптуєтеся, може вплинути на переживання стресу. Але важливо пам'ятати, що для того, щоб пустити коріння на новому місці, потрібен час. Це повільний процес, під час якого місце, де ви зараз знаходитеся, має стати вашим. Природно, що в цей час виникають питання про життя на засланні і бажання повернутися. Але також може бути так, що ви відчуваєте себе як вдома більш ніж в одній країні. 

Збереження своєї ідентичності з батьківщиною  може бути захисним фактором проти погіршення здоров'я, коли ви намагаєтеся сформувати ідентичність у культурі нової країни. Часто корисно звертатися за підтримкою як  до людей одного з вами походження, так і до людей іншого культурного походження. 

Знаходження  відчуття єдності або зв’язку також позитивно впливає на психічне здоров’я. Перш за все, важливу роль відіграє близькість до сім'ї та друзів. Рівень стресу зазвичай найнижчий, коли ви перебуваєте з вашими рідними та близькими, знаючи, що вони в безпеці.  

Відео| Будувати нове життя у Швеції - історія Аліни 

Аліна Скиба втекла до Швеції з України у 2022 році.

Як впоратися зі своїм самопочуттям і почуттям відчуженості 

З огляду на складну ситуацію, в якій ви опинилися, може бути важко знайти рішення, але ось декілька порад: 

1. Подумайте про те, що у вашій ситуації викликає у вас стрес, і як ви могли б це змінити. Можливо, ви зможете прибрати стресовий фактор зі свого життя? Намагайтеся розрізняти, на що ви можете вплинути, а на що ні.
2. Багатьом може бути важко говорити про те, як вони почуваються, тому що психічні захворювання можуть бути пов'язані з соромом і табу. Поділіться своїми думками та почуттями з кимось, кому ви довіряєте.
3. Перегляньте свої соціальні контакти. Чи є хтось з вашого оточення, хто може надати вам підтримку і з ким ви можете поділитися своїм досвідом?
4. Працюйте над пошуком сенсу у своєму новому повсякденному житті, роблячи те, що вам подобається, наприклад: слухайте музику, гуляйте, займайтеся хобі або займайтесь  спільною діяльністю з іншими.
5. Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня, наприклад, висипатися і регулярно харчуватися. Це створює відчуття безпеки в тілі.
6. Створіть нові звички, які відповідають новій ситуації, наприклад: відведення дітей до школи та зайняття повсякденними справами.
7. Беріть участь у соціальних заходах, наприклад у релігійних спільнотах.
8. Відвідуйте мовні курси та мовні кафе, щоб практикувати мову. Можна відчути значущість і підвищення самооцінки, коли ви можете спілкуватися у новій країні. 
9. Займіться фізичною та позитивною діяльністю, яка може заспокоїти тіло.
10. Уникайте вживання алкоголю та наркотиків, які можуть посилити стрес і погіршити ваше самопочуття. 

Почуття горя і втрати 

Горе – це болісна, але нормальна реакція. Ви можете оплакувати втрату члена родини або близької людини, але ви також можете оплакувати втрату своєї країни, своєї ідентичності, свого дому і, можливо, ваших планів на майбутнє.  

Якщо втрата призводить до відсутності очікувань і надії на майбутнє, реакція може бути довготривалою і навіть призвести до хвороб і депресії.  

Відео| Будувати нове життя у Швеції - історія ”Віктора” 

Рятуючись від війни в Україні, прибув до Швеції у 2022 році

У перший час після втрати часто формується бажанням зрозуміти, що сталося. Ви можете відчувати загубленість і порожнечу або відчувати, що життя втратило сенс.  

Те, що ви не знаєте, що сталося з вашою сім’єю чи рідними, також може призвести до горя. Ви відчуваєте то надію, то відчай, і не можете ні повністю сумувати, ні відчувати радість. Зазвичай горе поєднується з почуттям провини або безпорадності перед іншими людьми або членами сім'ї, які залишаються на батьківщині, або почуттям провини за те, що ви не змогли забезпечити своїм дітям безпечне виховання та життя. 

Допомога в горі і втраті 

Горе активізує ту ж систему в організмі, що і при відчутті занепокоєння і стресу. Ось кілька порад про те, що може допомогти, коли ви відчуваєте горе та втрату: 

1. Будуйте нові стосунки та шукайте нові соціальні середовища. Ви можете приєднатися до культурного або спортивного клубу, відвідувати мовні кафе та бібліотеки, брати участь у заходах, організованих релігійними громадами, або зустрітися з іншими людьми, які опинилися в подібній ситуації.
2. Підтримуйте стосунки з родиною, родичами та друзями у вашій рідній країні. Це може дати вам підвищене відчуття безпеки і зміцнити самооцінку.
3. Поверніться до звичних рутин та занять, які ви робили у своїй рідній країні та які були важливі у вашому повсякденному житті.
4. Не залишайтеся наодинці зі своїми думками та почуттями. Поділіться ними з кимось, кому ви довіряєте або хто перебуває в такій самій ситуації, як і ви.
5. Долучайтеся до волонтерства. Допомагаючи іншим, ви зможете змістити фокус з себе та відчути себе потрібним.
6. Для віруючих молитви та релігійні ритуали можуть принести заспокоєння та силу. 
7. Вивчення мови і робота над покращенням мовних навичок можуть посилювати впевненість у собі завдяки тому, що ви з кожним днем будете все краще і краще спілкуватись у новій країні. 
8. Забезпечення комфорту і відчуття безпеки своїй родині сприяє виникненню почуття приналежності.